Ми наче з космосу упали,
Що сталось? Іншими ми стали.
Спитай у кожного, то де ти?
Ми наче з іншої планети.
Нас не лякає грім гармат,
І гуркіт бобм, чим сипить кат.
Ми звикли до смертей, усюди,
Ні, не тварини - гинуть Люди.
Отам будинок десь горить,
А он туди ще прилетить.
Хтось поспішає в укриття,
Для іншого життя - сміття.
Від розпачу ніхто не плаче,
Бо завтра ще страніш побаче.
Ото таке тепер життя,
Чи виживання та буття.
З боліт кликуша верещить,
Що хоче нас усіх убить.
Питання лиш стоїть утім,
Частинами вбивить, чи всім,
Підкинуть атому чи газу,
Від злісті, а скоріше від сказу,
Москаль нас хоче знищить зразу.
Кричить про те, що прийде мить,
Він знище Світ і сам згорить.
Своїм, від заходу й до краю,
Він обіцяє вхід до раю.
Однак, нікчема хоче жить,
І сам до раю не спішить.
Давайте разом побажаєм,
Щоб пекло стало йому раєм.
В. Небайдужий.
Серпень 2024.
Правдиві слова про наше сьогодення!
