Ми в 6 ранку були вже далеко за містом. Чоловік хвилювався, що треба йти на роботу. Співробітниці прийшли. Попили кави, погралися в комп'ютерні ігри і ближче до обіду їм дозволили піти додому.
Близько 9 подзвонила подруга. Її подруга з ХТЗ вийшла з будинку, коли в сусідній під'їзд прилетіла ракета. Вона вціліла, загинула жінка біля сусіднього під'їзду. Сестра подруги пішла за хлібом. Коли побачила на вулиці рашистів з автоматами метрах в двухста від себе, відкрилися двері під'їзду поряд, звідти замахала руками жіночка: "Сюди! Ховайтеся сюди!" Сховалася.
В новинах нічого про війну. Потім з Харкова - біля Лісопарку підбили рашистський танк. Така радість пройняла, коли стало зрозуміло, що Харків буде чинити опір. Дуже багато навкруги було вати. Здавалося, що побіжать зустрічати окупантів хлібом-сіллю. Не побігли!
Дякую за спогад. Пишіть, щоб не написали за нас.