Билиночка
Ой билинка-билиночка,
Край поля хатиночка.
Стоїть, снігом заметена,
Тином оплетена.
Стоїть дівча на порозі,
На січневому морозі,
До дому приїхала.
Пів світу об’їхала.
Була там красунею,
І не було сумно їй.
Була там багатою.
Часто снилась мати їй,
До дому все кликала.
Та не було лиха їй.
Вечорниці, ухажори,
Яхти у нічному морі,
Вино ллється навкруги.
Хоч не рідні, навпаки
Ніби і допомагають,
Ніби за свою приймають.
Думала, що стала всім...
Ні, нема на світі цім
Правди, де нема любові.
Лихо трапилось, по волі
Пропадає красота,
І стає вона не та.
Враз, і друзі всі пропали,
Викинули, поховали
В своїм серці. Земляки
Стали зовсім не такі.
За свою не признавали,
Ніби її і не знали.
Що робити, і як знати.
Знову вві сні мати,
Обнімає дитиночку,
Билинку-билиночку,
Пісеньку співає
Про соловейка в гаї.
“Ой, матінко мила!
Що ж я наробила!
Роки змарнувала,
І що з того стало...”
Ой билинка-билиночка,
Край поля хатиночка.
Стоїть, снігом заметена,
Тином оплетена.
Стоїть дівча на порозі,
На січневому морозі,
До дому приїхала...
ID:
110189
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 02.01.2009 09:55:05
© дата внесення змiн: 02.01.2009 09:55:05
автор: Вадим Школяр
Вкажіть причину вашої скарги
|