Пробач, що був такий як був,
Можливо, не сміливий,
Та я не зміг і не забув
Очей твій погляд милий
Пробач, що плачу по ночах,
А вранці - вітер здув,
Та весь свій біль я на плечах
Ношу, бо не забув
Пробач мовчання все моє
Та мрій моїх сумління,
Як б'ється серденько твоє
Я чую в сновидіннях
Пробач неспокій та журбу,
Безсонну ніч, бажання,
Та заплямовану юрбу
У масках намагання
Пробач шипи троянд моїх,
Що кольору розлуки,
Та нерозбірливість утіх
Крізь крик душі і муки
Пробач, невже все відбулось?
А вірші? Блиск намиста...
Навпроти тебе інший хтось
Блукає нашим листям
Пробач, душею не мовчу,
До ніг схиляюсь, млію,
І криком пристрасті кричу:
Залиш мені Надію...
Дякую! 
