Для когось любов-одне слово.Для когось-три.Хтось вважає її вигадкою,комусь вона дарує вічність.
Проте знаю одне-вона Є.І в цьому неможливо засумніватися...А хто засумнівається-хай відчує.Хай затримає дихання на мить.Мить,що тоді здаватиметься вічністю.Хай вбиває серце усіма можливими способами-та воно залишиться жити.Бо закохану людину можливо вбити,серце ж її-ні.Воно буде з тим,кого вона любила...
Для справжнього кохання не є важливими слова інших людей,заздрість,перешіптування за спиною,іронія та сарказм в очах,прихований докір в запитаннях.
Такі люди ніколи не підуть до ворожки,щоб сказала їм,чи будуть разом,бо знають-її слова залежать від кількості винагороди за послуги.
Вони не будуть дивитися в дзеркало,коли йтимуть разом вулицею і не зніматимуть каблуки,щоб не здаватись вищими за свою половинку;не вдягатимуть однакові речі і взуття,бо вірять,справжня єднсіть-В ДУШАХ...
Хто по-справжньому кохає,ніколи не скаже:\"Я буду з тобою завжди\",адже обіцянок вічності дати не може ніхто.Чи кожен з нас свідомо переконаний,що буде зі своїм першим коханням до кінця життя й що воно буде останнім?Що воно врешті-решт те справжнє й довгоочікуване?
...\"...не обіцяй навічно,
Не обіцяй,не треба.
Залежить час найближчий,
Та НЕ ЗАВЖДИ від тебе...\"
Ось так...
Щиро!
