Вогні пригаснуть і зотліють,
Неначе сон в пустому ліжку.
Люди кричать або німіють,
Беруть замало або з лишком.
Не відчуваючи прощають,
А відчуваючи лютують.
І не кохаючи кохають,
Або кохаючи сумують.
Чекають зустрічі даремно,
А зустрічаючи - ідуть.
В все й має бути так напевно
Це є життя, це наша суть.
Суть суперечностей, незгод.
Це є життя, це ми і є.
Ми не шукаємо пригод,
Нам їх задарма хтось дає.
Вогні пригаснуть і зотліють,
Маленькі вогники в очах...
Люди живуть й не розуміють,
Що їх життям керує страх...
