... від зими до зими поспішають незграбні потяги,
вчитуюсь в себе, дивуюсь і певне, що з відчаю.
Бережи себе там - від мовчань і осіннього протягу-
наша друга зима - не остання...я ніби засвідчую.
Переливами кольору ніжусь в твоїй пам"яті. Гематофобія змушує стрепенутись і забути про смерть, а небо вже торкається волосся. Жилося досі безбарвно і лише бірюзові слова надсилались тобі з щирістю. Листівками електронними без зайвих почуттів,коли ти вкотре хотів мене забути. Зима... Тоді я сама відчула твою присутність і знайшла тебе на фоні рожевого несмаку. Втрутилась у зіркові прогнози, здобула радість таємничості і чекання. Рання байдужість, спровокована почуттям провини. Людина, що пересувається моєю уявою тепер на грані необхідності...
Лише бракує сміливості.
Аромат кави тамує спогади ненаситні,
тижні невідомості покаранням найгіршим.
Перехожі повз мене байдуже-привітні,
а я за своєю провиною...тільки тихіше.
Кілометрами,наче рубцями по тілу -
затишок засніжених снів із торішнім листям.
Молитовне безсоння до тебе хотіло,
поселило навіки в старім і занедбанім місті.
Щоб твої руки до зірок торкались
і нам зосталась лише хвилина-
невпинно...
Потребувала шквалу, дикої експресії, а й справді було весело. Так лише на атракціоні,коли вперше,а потім набридає. Знаю багато істин, сама їх безперервно вигадую і втілюю правдою. Але жоден атракціон не замінить подарунка зими. Зніми маску розчарування, останніми долі не бувають. Ти зафіксований в десятках моїх віршів, які ділити з кимось не доводиться. Непідробними сльозами, лише словами можу передати краплю тепла. Принесла тобі зайві турботи, виступала проти...спокою. Синьоокою зрадницею тупотіла на вістрі безмежності. І що залИшилось? Тішилась твоїм віршам, тішусь твоїй присутності і зимі...
У волоссі кавове мереживо-
стежимо за щастям з різних сторін.
Один... починай і завершуй відлік,
виклик спростовано...небо дозовано...
клаптик блакиті зветься дарунком-
обіцяним трунком стане весна
та спокій не бачить дна.
Ковтай і чекай снів весняних-
люби безперервно свою оману...
...листами...
Жилося досі безбарвно і лише бірюзові слова надсилались тобі з щирістю. Листівками електронними без зайвих почуттів,коли ти вкотре хотів мене забути. Зима... Тоді я сама відчула твою присутність і знайшла тебе на фоні рожевого несмаку.
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Поєднання віршів і прози...
Гарно...
Багато запахів, особливо кавових...це мені подобається!
молодець!
У волоссі кавове мереживо-
стежимо за щастям з різних сторін.