Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Богдан Ант: БОЖЕ ЗБАВ! - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ *****, 24.01.2011 - 12:22
сьогодні пасма заплела в ріжки:це чортеня не має більш зупину-- яка різниця, хто рве на шматки, якщо у пеклі все одно загину Богдан Ант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ДВІ СТЕЖИНИМоє серце! В тобі – дві стежини всього, Та обидві – з нізвідки в нікуди. Поросли вони мохом століть і негод, Хоч топтали їх коні й люди. І, пройшовши найвужчі вперед і назад, Зупинився на півдороги: Що чортів легіон, що божественний сад – Все одно ми убогі, убогі. Скаламутивши спокій свячених вод Та умившись в нестямній Леті, Збудувавши міцний, величезний плот Та спаливши мости й намети, Прополовши жита, насадивши осот, Я спинився в собі, мов скажений: Порости воно мохом століть і негод,– З раю вигнали, в пекло – заженуть! olya lakhotsky, 24.01.2011 - 10:11
Ну й діалог... що боже збав! Оце дуже сподобалося: "твоя уява створена моєю" - може тут справді ключ до себе-розуміння. Богдан Ант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Конечно! Это ключевая фраза, указывающая на вектор диалога - он направлен внутрь, к своим ложным я, которыми заселило тебя общественное мнение.
|
|
|