Кричить у тіні завтрішнього сонця
бездушна зірка.
Пекельним маревом забута,
Омита людськими сльозами,
Світить яскраво в колонах небес;
Копає ніжно творцеві могилу носоріг.
Дурна Тварина!! –
Сотні криків лине із небес.
Вогонь пече невинну шкіру, -
Та він продовжує прогрес.
Зелена кістка, дике море,
опалена щока. Це все без сліз.
Залізна воля невичерпна,
як зірки сяйво у вогні.
Копай могилу, мій же брате:
Чудовий погляд-
Та без сліз.
