Миле і дике... Пухнасте? Швидше кошлате.
Перед порогом серця сидить зухвало...
Погляд смарагдовий десь поміж хмар сховало
З неба видніше: впускать його чи прогнати.
Стукає лапкою ніжною у дверцята
Без сподівань, претензій і без амбіцій.
Тихо і легко: "Вам не потрібна киця?"
Зараз важливо намарне не обіцяти.
Створінню не треба хатки чи молока...
Муркоче, як інші, тільки вже надто чорне.
Просто бракує того, хто міцно пригорне,
Щоб навіть заснути можна в його руках.
думаю цей вірш багатьом (в тому числі і мені звісно) придаде до душі, бо в той чи інший момент ми як і брати наші менші когось шукаємо, щоб заснути в чиїхось руках
Добре...щодо розмiру я цiлком згодна.(на це був натяк в словi "брЕд") Мiж iншим, завжди перевiряю, але рiдко щось змiнюю. Бо на першому мiсцi все ж почуття...
Ляля Бо відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я не спонукаю Вас до виправлень вiрша. Адже тому,що писалося з душею це не потрiбно.
Я дещо по-iншому можу Вам переламати весь ваш задум.
Типу:
" Не треба створiнню молока чи домiвки,
Муркоче,як iншi, лишЕнь надто темне.
Просто хоче зачепитись за обiймiв твоїх гiлки,
Щоб навiть заснути в руках у тебе."
але це брЕд, бо не зовсiм вiдчуваю всього того, що Ви.
Ляля Бо відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
цікавий варіант. за спробу вдячна, проте, мабуть, поки що залишу власний. до речі, раджу користуватися сервісом "перевірка розміру" (є така кніпочка зліва внизу на цьому сайті), доволі корисна штука для лінивих (на кшталт мене). А поезію правити треба безжально й жорстко, лише тоді з віршоляпання робиться щось вартісне, тому до коструктивної критики та порад ставлюся позитивно і вдячно.