Залишаючись в спогадах, мріях,
Я не в змозі безслідно піти.
Бо жевріє у серці надія,
Бо кохаєш так віддано ти.
Я тебе намагаюсь забути,
́́́́́́́Але за́вжди твій погляд ловлю,
Бо до серця палкого прикута,
Що шепоче так ніжно «люблю»…
Ти журбу проганяєш бідою,
Я ж у відповідь просто мовчу,
І вмиваюсь щоночі сльозою,
І від болю ледь-ледь не кричу.
Мабуть, доля мені загадала
У ненависті жити твоїй..
Я ж ніколи цього не бажала,
Хоч на мить зрозумій, зрозумій!
́́́́
