Уже забыл как сочинять стихи.
Давно ко мне ты, муза, приходила.
Давно не чуствовал любви,
Давно забыл как ты меня любила.
Куплеты рифму потеряли
И в строках больше правды нет,
Мои стихи уже не рянят.
Какой в них смысл? Смысла нет!
Изгибы губ твоих забыл давно.
Теперь и слово «мы» пишу раздельно.
И может значения любви я забыл,
А может и правда давно не любил…
Та що ж тепер поробиш... Хоча би раз в житті таке має бути пережите.
Головне не йти по примитивному шляху, як кажуть деякі люди, - не шукати відразу заміну. Треба пережити те, що зараз на душі. Сподіваюся, що у мене на цю тему теж вірші народяться.
Як добре в останніх рядках збивається ритм: це дуже виправдано, давно такого не бачив.
Лише слово "раздельно" російською пишется через "а".
Спасибі Вам за цей вірш, бо для мене зараз це дуже близько.
ginfix відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
спасибі уже виправив.....
неприємні відчуття,жалію, що ви теж їх відчули..
Дуже знайомі відчуття... коли вірші не пишуться... рими не знаходяться... і наче - це вроджений дар, а все валиться з рук... це жахливе відчуття... коли в рядках не бачиш сенсу навіть сам... апатія... респект Зачепило правда в останньому куплеті з римою трішки невдача.... але це лиш моє субєктивне імхо
ginfix відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
спасибі.....я радий що Ви зрозуміли.....
а стосовно рими,то так вийшло, чомусь мені дуже хотілось саме ці слова нписати...