Сестра милая,
Сестра любая,
Чом пригнічена така?
Ти не плач і не журися..
Ти сонце нашої сім’ї
Ти більш за всіх
Нам щастя дареш
І коли ти журишся на щось
У всій сім’ї аж сердце плаче
А у мене аж за край
Дні стають без сенсу, без життя,
Без усілякої турботи і добра.
Тож не журися, я благаю.
Мої очі дивитися не можуть,
Моє серце кров"ю
Краєтся за край
Коли сльози по щоці
Твоїй течуть.
Утри,Сльози..
Усміхнись....
Забудь про те, що мучало тебе..
Я захищу і пригорну,
Як ти мене колись.
Усміхнись..
Поглянь на мене і дивись..
Бо я не зойду з місця
Поки не пройде смута докінця
З душі твоїй назавжди..
Твоя усмішка
Сповнена добра,
Тієї ласки матерів...
А погляд твій!!
Це ж дар природи,
І не як інакше
Та синя-голуба блакить
Що всіх чарує спокоєм своїм,
Тією глибиною всіх морів…
Подивись і усміхнись
Мені. Бо знаю я
Що слухаєш
Мене, бо знаю я
Що сум вже відійшов від тебе...
