...там попереду час із поглядом що ховає залишки нас самих
пустеля неосяжного неба пророкує вічну спрагу молитви
найважливіші істини завжди простіші простих...
краплі старху вчорашнього дня із очей своїх витри...
я знаю що коли тяжіє погляд зими який врізається в серце
божевілля переростає у звичку і біль стає безтурботним
знаєш більшість із відчуттів доля приправляє червоним перцем...
це буде теплий ранок і неодмінно суботній
коли ти відчуєш - сьогодні любов занадто взаємна і невідворотна
щоб примусити її страждати колишніми іменами...
запам'ятай якщо відпускають легко значить люблять
тільки словами...
підлаштуйся під ніч під її частоти
вилікуй кашель який виїдає хрипами
теплий дотик до серця дорожчий від будь якої банкноти
небо наповнене яскравими смолоскипами
які ніколи не дадуть тобі заблукати...
згадай як важливо часом не знати
з ким засинає і прокидається совість...
сьогодні я буду довго тобі перед сном читати
із пам'яті про наш час...
а ти подумки розпинатимеш
відстань що так легковажно розділяє нас
одним подихом...
а такий, що пишеш Ти, з однієї сторони, не так як інші, а з іншої - не зраджуєш собі Братиму собі за приклад
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за хороші слова Володю.
а хіба можна "писати так як усі"? це ж означає, відчувати так само як і відчувають інші...але ж кожен насправді відчуває по своєму, тому напевно і писати має так як відчуває, не забиваючи себе у рамки...
теплий дотик до серця дорожчий від будь якої банкноти...
а ти подумки розпинатимеш
відстань що так легковажно розділяє нас
одним подихом... -глибокі роздуми... Цілком погоджуюсь із тобою:коли дійсно люблять,відпускають важко...
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Братиму собі за приклад 
який з мене стиліст 
Цілком погоджуюсь із тобою:коли дійсно люблять,відпускають важко... 
