Не зможу заснути й не сплю,
Бо думка моя без упину
Моїй незбіднілій душі
Латає подерту свитину.
І в сні не злечу!Я не птах.
Чому все нечесно так,нене,
Що голос,прекрасний в житах,
Не буде лунати із сцени?
Стараюсь цей світ зрозуміть,
Та,мабуть,дарма-не навчуся.
Ікона-шедевр на стіні,
Її малювала матуся.
Талант зупинився на мить,
Щоб образом змученим стати.
А далі аж ген маячить,
Щодня йде поля обробляти.
Все ж таки до пензля рука
Щоденно тяглася,ой нене!
Бо мрії-це фарби твої,
Картина-то поле зелене.
Тебе,Аполлоне,на жаль,
Ніхто не зумів задобрити-
В хатині родився скрипаль,
А буде у кузні робити.
Бо цундрава доля така...
Повік буде серце боліти
Нездара -маестро бере
Таланту призначені квіти.
Про куплений грішми талант
Ніхто не говорить відверто.
Впадеш у немилість,тоді,
Буквально тебе буде стерто.
Так хочеться зміни в житті!
Не завжди красиве,що модне.
Чому слова правди терпкі
Не скажеш завжди де завгодно?
ніби витримали до кінця! 
