Моя сльоза. Кому вона? Ну звісно що для тебе...
Її зітру так жадібно, як ти стирав мене.
Те почуття скалічене, що ти підніс до неба,
Втоплю в твоїй байдужості. Хай там воно мине.
Моя любов. Твоє "пробач". О Господи! Востаннє.
Молюсь за тебе вірно знов. Ну хоч би не пропав..
Тебе чекала завжди я. Вночі і з позарання..
Не вірила сама собі... Не йде чи заблукав.
А ще не вірила тобі. Я знаю... не даремно.
Бо в нас було, як на війні. Ти цілився й вбивав.
І почуття мої - мішень. Попрошу тебе чемно...
Забудь про них! Тікай туди, де завжди ти зникав!
Все кінчилось.. Все кінчилось!? І цілий світ з собою.
Все рухнуло! Все зникло! Досягнута мета.
І зовсім скоро хтось новий наповниться тобою...
А я вже краще залишатимусь пуста і геть не та..
бережи себе
Не Татьяна?
Дуже близька мені тема!Гарно написано! 
