Ще недопита кава на столі,
Коротка ніч, яка вдалась безмежной,
Згадала марево пісень сумних, немов окутані в подиху Шопена,
Звучать сумной мелодієй в мені...
Зафіксувала зустрічі й моменти,
Зафіксувала й подих, й сміх,
Той виблиск радісних емоцій відчув прекрасне почуття в душі.
Пекуче літо вже забрало весну, весну, яка б ще йшла все літо,
Яка б вселяла посмішку ту найпрекраснішу на світі,
І на окрилених думках іла б я до тебе на яву і у ві сні.
Та ця пора така важка й болюча,
І вогник той зростає полум'ям в мені,
Вже з кожнем днем тягучої розлуки ,
Та вкрадена весна сумує за теплим й ніжним образом твоїм...
