П'ятьдеся, п'ятьдеся, п'ятьдеся
Кажуть люди, що це вже пів віку
І спливає у пам'яті все
Що зроби на цім світі на втіху,
Була школа, було навчання
Був спецназ і нелегка робота
Були чисті палкі почуття
І приємна сімейна турбота
Хата є, і садок посадив
Діти є, і чудові онуки
Але я ще практично не жив
Відбуваю лише важкі муки
Я кохав і кожаним теж був
Я страждав і за мною страждали
Но одну я тебе незабув
Мила, люба моя, моя мамо
Вдячний всім хто в цій залі сидить
Вдячний тим кого з нами немає
Вдячний Богу за кожну цю мить,
Що на світі мене ще тримає
П'ятьдеся, п'ятьдеся, п'ятьдеся
Кажуть люди, що це вже пів віку
А мені ніби знову двадцять п'ять
І немає ще радостям ліку.́́́
