Життя наше швидко пливе
Чи зуміємо зберегти його дослівно
Нам кожен рік приносить щось нове
Запишемо в літопис те сумлінно.
Сльозами умивалася земля,
І сміх луною жив у верховітті.
Не всім нам рушниками вистеля
Дорогу доля в золотому житті.
Давно,.. багато вже віків тому,
Мов паросток боровся, щоби жити
Український край. Та не завжди йому
Вдавалося палати сяйним цвітом.
А наші предки, добром,
Любов*ю напоїли спраглий корінь.
І Україна вбралася бузком,
І мальви розлилися наче повінь.
Вже скільки років милий серцю край
В державі незалежній розквітає,
Традиції і давній наш звичай
У серці щирім виграють розмаєм.
