Запалене червоним звичне синє небо
Зливається на межі моря з обрієм класично
Звичайна, ніби, річ. Насправді ж більшого й не треба.
Картину мрій зображене приваблює практично.
Пісок холодний з теплим сонцем контрастує.
Назустріч морю зроблено вже кілька кроків.
Воно спокійно мовить, що вже не сумує :
"Я бачу тебе наче вперше, хоча знайомі ми уже багато років".
Близьку присутність зовсім поруч чути,
Вона стоїть від мене лиш на крок позаду.
Руки тремтять, мороз по шкірі, а відчуття - що любить.
Мої думки мені привести варто вже до ладу.
Її тягнули погляди думки за небо,
А вітер крилами тендітну постать обіймав.
Рука в руці.Так близько, а ніби й нЕзнано-далеко.
Прокинулась раптово, а погляд на безлюдне місце впав.
