Вже непотрібно,досить,чуєш зупинився.
Я в грудях більше здавлену любов
Нести не буду,вибач я змирився.
Я зрозумів і далі не пішов.
У нових днях я щастя не знаходжу,
З тобою все і серце і душа.
Зустрівши мимо тихо я проходжу,
Пробач мене та більше вже нема.
Я вічно тліти,вірячи даремно
Не зможу більше,не горить душа.
Спокійно так,коли в душі все мертве,
Замість кохання в серці пустота.
Коли немає мрій,коли зникаєш,
Страху для тебе більше вже нема.
Коли пишу рядки котрі не прочитаєш,
Не зрозумієш,що життям була.
А ти без серця залишила жити,
І без очей дивитися на світ.
Любити те,що не дано любити,
Щоб вірив в те,в що вірити не слід.
І хай ціною стане моє серце,
Своє життя присвячував тобі.
Ти чуєш,зупинилось серце,
І разом з серцем зупинився світ.
Я не в силах мовити ні слова. Цей вірш-це ТИ...це клаптик із душі, як ДНК...зробивши аналіз ,копнувши глибше,можна багато чого сказати про тебе як про особистісь не лише як про поета.Ти щирий.Молодець.Ціную!
Демура відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
понимаю 
держись 
