Літо...яскраво світить сонце на безхмарному блакитному небі...ідеш і чуєш шум моря.....море...море....море....воно ніжне і жорстоке...бухливе і тихе...чисте і дуже каламутне...з маленької хвилі виростає все більша і більша...одна..друга...вони розбиваються об каміння...хвилі....вони виносять щось на берег...але в туж секунду затягують в темну безодню....море..а хіба це не аналог життя???...життя,в якому ти можеш лишитись живим на сухому березі або ж потонути в глибинах??...
це так...але як вижити??..як залишитися на березі??бути щасливим від розуміння,що ти живий,ти існуєш,а не потонув як інші.....як інші - прості риби...яким не вистачило бажання і духу щоб вижити....
все вирішують секунди....дорогоцінні секунди...інтервали між хвилями...вони маленькі...як і шанси вижити...але вони є!!...треба використати цей час....цей мінімум який дається як випробування...як вибір між життям і смертю...
тримаючись всім своїм тілом....кожною лускою...кожним мязом за цей пісок...з камінням..склом..ти сам...ніхто не допоможе..бо також хоче вижити..
а як виживеш то памятай все що тобі вдалося...цінуй близьких людей..друзів та ворогів...коханих та байдужих тобі людей...кожну тварину..пташку...все...не забувай....а цінуй...будь впевненим в собі....просто живи!!
