Художник перед аркушем як бог.
Він творить образ наче із нічого.
Ось тільки фарби набере чуток
Та виб’є іскру духу вогневого.
Ось-ось він покладе один мазок,
А потім – ще, продумає відтінки.
Художник перед аркушем як бог.
В його уяві бігають картинки:
-Йде вернісаж, юрба, фуршет, абсент,
Дівчата зазирають у обличчя,
Картину озирнув кореспондент,
Назвав її «шедевр тисячоліття».
О боже, як він високо злетить!
Він, може, у Майямі приземлиться.
Пізнавши слави магнетичну мить,
Вже заживе шикарно, як годиться.
І будуть в нього гроші - не грошІ!
Та чутно голос – неба одкровення:
«Ти можеш не писати? –
Не пиши.
Корисливим не зійдеться натхнення».