(Вільний переклад тексту відомої пісні)
Коли на серці тяжко і вибору нема,
виходьмо на Хрещатик, де холод і зима,
де без води та їжі на праведній межі
стоять дівчатка ніжні і хлопчики-мужі.
їм треба гартувати, і душі, і тіла.
Найвищу роль атлантів Вітчизна їм дала.
їм світло дня не гасне і ночі не для сну.
Стоять за долю власну, але на всіх одну.
Стоять за Україну і дочки, і сини.
І встояти повинні, мов винні без вини.
Бо нам сьогодні треба, як жовто-синій стяг,
тримати чисте небо на піднятих руках.
І це уже не жарти, хоч наша роль мала.
Поставлені на варті, а зміна не прийшла.
Та не страшать нас круки, і не ятрить сльоза,
бо хтось опустить руки і впадуть небеса.
Тоді заплачуть вдови, і вигорять поля,
зупиниться раптово і вибухне земля.
Бо небо рік за роком все ближче до землі.
Дрижить вона під рокіт ракетних кораблів.
Коли на серці тяжко і вибір лиш один -
виходити з упряжки проклятої орди
супроти животіння в кайданах золотих
повстане покоління атлантів молодих.
