Я зрозумів, що сенс життя частково полягає у коханні.
Коли ми бачим горизонт, ми бачим грань: землі і неба.
Як нам зрозуміти і де знайти відповідь:
"Де мить душі спокою? І де знайти ту мить, нам треба?"
Все купується і продається,
І життя відверто над нами сміється.
Ми не гордуєм, ми обурюємся,
Але продаємось і купуємся,
Я довго шукав в чому сенс життя:
В вині, в кайфі, в грошах і чи грішний є я.
І якось в св'ященника я запитав:
"Отче, де знаходиться рай?
Шлях туди покажи, координати мені дай!"
І відповів св'ященник:"Шлях свій сам вибирай!
У ніг твоєї матері знаходиться рай!"
Я зрозумів, що сенс життя частково полягає у коханні.
А як же вибрати одну й не помилитись у надбанні?
Якщо сильно гарну взяти-будуть люди багато знати;
Якщо сильно розумну взяти-то й слова не дасть сказати.
То ж мусив я золоту середину шукати.
Повір, це не легко ну, що тут казати!
Історія кохання у всіх буває різна:
Буває палка, буває сумна, буває й грізна...
Моє кохання як пожежа: займеться-не потушиш.
І ти Світлан, це пам'ятати мусиш!
Не йди постійно ти на принцип,
Бо я є не зовсім принцом.
Я до тебе йду з відкритим серцем,
То ж не йди на зустріч з перцем.
Живи й твори поки живеться, помреш
З собою ти крім спогадів життя і знаннь, нічого не візьмеш.
Я не хочу виливати на тебе журбу,
Бачити посмішки твої не веселі!
А чи зможеш ти взяти на себе ту ношу важку
Берегині сім'ї і оселі?
Знаєш, не примітно в життя ти ввійшла,
У полон взяла і серце, і тіло, і душу,
Що ж про тебе зараз думаю я,
І любити, і мучитись мушу.
Ми разом зможемо все здолати,
Головне: вірити, розуміти й кохати!
