власними долонями,
запам'ятовую твої тонкі лінії долі,
яка залишається в глибинах моєї душі, назавжди.
посеред синього неба,
хмари пливуть білими човнами проти власної волі,
залишаючи за собою лише небо,
залишаючи за собою сліди.
власними долонями,
запам'ятовую дотиками твоє обличчя,
яке здається завше усміхається, посмішкою весни.
посеред спільної долі,
наша історія, як маленька недописана притча,
залишаючи не варто відпускати,
руки на протяг зими.
власними долонями,
запам'ятаю тебе такою, як зустрів колись.
25.01.2013
