Плач! Бийся в пусті і сірі стіни,
Немає меж твоєму смутку і біді,
В життя прийшли пекельні зміни
І ти не втопиш їх в чистій воді!
Ридай! Та це, на жаль, не панацея,
І за гріхи розплачуйся сама,
Бо це реальність, не врятує добра фея,
В думках панує відчай і пітьма!
Зрозумій! В цьому твоя провина,
І не кажи, що вихід був єдиний,
Тяжкі часи, тяжка година,
І вчинок твій був просто сміливий.
Лише тепер ти зрозуміла легковажність,
Лише тепер відчула жах провини,
Тепер ти проклинаєш ту відважність,
Бо стала матір'ю для мертвої дитини.
http://vk.com/public43561212