Переклад із Лермонтова ("1831-го июня 11 дня", 9-й вірш)
Ніхто мене не цінить на землі,
І сам собі здаюсь, як іншим, тягарем;
Нудьга блукає на моїм чолі,
Від мене холодом повіє, гордий; і навіть злим
Юрбі здаюсь, але ж невже вона
Проникнути нахабно в серце мні повинна?
Навіщо знати їй, що вміщує воно?
Вогонь чи сутінки отам — їй все одно.
19.03.1997 р.
Оригінал
1831-го июня 11 дня (9-й стих)
Никто не дорожит мной на земле,
И сам себе я в тягость, как другим;
Тоска блуждает на моем челе,
Я холоден и горд; и даже злым
Толпе кажуся; но ужель она
Проникнуть дерзко в сердце мне должна?
Зачем ей знать, что в нем заключено?
Огонь иль сумрак там — ей всё равно.
