Сиджу...вдивляюся у тишину,
Безкраю, мов простір океану.
І тихо згадую цю посмішку,
Чарівну посмішку, яку люблю.
Ці спогади кімнату обійняли,
Мов павутиння у кутку стіни.
І фотографія у рамці, і її троянди...
Це все, що залишилося мені.
Рука на пульсі телефона щосекунди,
То набира, то скидує дзвінок.
"Їй краще, що мене немає", -
Цим, знову, заспокоюю себе...
І тільки ті хвилини, що вона подзвонить,
Я бережу, немов Святий Грааль.
Це ті моменти, що серце груди розриває,
Та признатись, що воно скучає, - сил немає.
І залишається одне:
Ця фотографія, що зараз біля серця.
І море не сказаних слів,
І серце, що розлюбить не може...
----------------------------------------
Кохана, я завжди тільки твій!
