Знов за вікном мелодія дощу,
А я все нові рими віднахожу.
Я знаю дивне слово "відпущу",
Але застосувать його не можу.
У розпочатому вірші мого життя
Воно ніяк не знайде собі місця.
Не визначиться поки допуття
Чи йому плакать, чи кричати "смійся".
Я також знаю слово "берегти".
Воно просте, але занадто цінне.
Його крізь рОки маю прнести,
Бо воно вічне і таке нетлінне.
Я знаю слово трохи непросте -
"Любов" - так його люди називають.
Його зерня з дитинства ще росте,
Але не всі ці зерна проростають.
Багато слів ще є на цій Землі,
І майже всі потрібні нам щоб жити.
Є слова добрі, але є і злі,
Є, наче, грім, а є такі мов квіти.
Та головне щоб ці слова жили!
Без них вже не життя, а існування.
Щоб розказати іншому могли
Про світ від заходу і аж до рання.
