в тісних кімнатах нам мало місця;
повітря стиснене між сірих стін
і підбирається так близько,
що заважає встати із колін.
так кожен день - суцільне виживання,
а часу жити завжди в нас катма
і врешті залишаються зізнання -
слова, слова і знов-таки слова.
мовчать про те, що ми втрачаєм -
неможливо,
але й кричать пора ще не прийшла,
отож ми й пишемо рядками божевільно
про світло й тінь, життя та смерть,
про те, що є і те, чого нема.
хай гасне сонце на віки вічні -
у нас достатньо світла у серцях!
хай дні і ночі будуть таємничі,
щоб цей вогонь ніколи не зачах.
нехай шукають капсул найдорожчих;
у нас не буде жодних конкурентів,
бо все, що треба - це бажання жити.
вірші ж - це ліки без рецептів!
28.11.2013р.
