Чому вуста твої німі?
Чому не дивишся з докором?
Очі не палаючі й не злі,
Лишень сумні,
Плечі, мов віковічні гори.
По ним плітями плещуть,
А чутно самісіньке затишшя,
Й пташки не щебечуть,
Струмки не течуть,
Лише десь тихо вітер свище.
Чому ти, швидкая ріка,
Даєш себе тримати в шорах?
Чому не змиєш берега,
Течеш сумна –
Забула п’яне і молоде вчора?
Навіщо спокій на землі?
Чому не чутно землетрусу?
Розгойдуєш лишень у сні
Пласти рясні,
Слизькі, мов тіло у медузи.
На руки твої ніжні, дівочі
Накинули нелюди рабські пута
І лісом дивляться вовки уночі
Прямо в очі,
Серед звірів ти самісінька, одна.
Очами проходиш низом,
Не підіймаючи їх догори,
А так хотілось би каленим залізом,
Кривавим сюрпризом!..
Перевернути б все... До пори...
12 грудня 2006 р.
Не ховайте, не топчіте
Святого закона,
Не зовіте преподобним
Лютого Нерона.
Не славтеся царевою
Святою войною.
Бо ви й самі не знаєте,
Що царики коять.
А кричите, що несете
І душу і шкуру
За отечество!.. Єй-богу,
Овеча натура;
Дурний шию підставляє
І не знає за що!
Та ще й Гонту зневажає,
Ледаче ледащо!
«Гайдамаки не воины –
Розбойники, воры.
Пятно в наший истории...»
Брешеш, людоморе!
За святую правду-волю
Розбойник не стане,
Не розкує закований
У ваші кайдани
Народ темний, не заріже
Лукавого сина,
Не розіб’є живе серце
За свою країну.
Ви – розбойники неситі,
Голодні ворони.
По якому правдивому,
Святому закону
І землею, всім даною,
І сердешним людом
Торгуєте? Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо!.. Дуріть Дітей
І брата сліпого,
Дуріть себе, чужих людей,
Та не дуріть Бога.
Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру.
Т. Г. Шевченко, 1845.
«...беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була ЗМУШЕНА вдаватися як до останнього засобу до ПОВСТАННЯ ПРОТИ ТИРАНІЇ І ГНОБЛЕННЯ...
Генеральна Асамблея
проголошує цю Загальну декларацію прав людини...» – з Преамбули Загальної декларації прав людини, прийнятої та проголошеної резолюцією 217A(III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року.
ID:
479275
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 13.02.2014 21:54:07
© дата внесення змiн: 22.10.2019 00:39:54
автор: Andrew Pushcha
Вкажіть причину вашої скарги
|