А дощ іде, іде, іде,
В обличчя бризкають краплини.
Сухих доріг нема ніде,
Уже промокла й одежина.
А дощ іде рясний такий,
Стікає із дахів струмочком,
Біжить веселий, гомінкий,
Хлюпоче, ллється прямо в бочку.
А дощ продовжує іти...
Гаї вже змокли і дороги,
Сухого місця не знайти,
Все стало темним від вологи.
А дощ надворі йде, іде...
Закрили небо сиві хмари,
Сьогодні сонце не зійде,
Закуті смутком дивні чари.
А завтра сонечко зійде,
Відкриє світу дивні чари.
Лютий 1995 р.
