П’єса на одну дію
Дійові особи:
Охоронець - хлопець, за говіркою – походженням з Тернополя або Франківська
Перша касирка – дівчина, за говіркою – уроджена столицею
Друга касирка – молода жінка, за говіркою – походженням з самого сходу України - десь Суми або північ Харківщини
Глядач – жінка, що тицяє купюри у автомат, поповнюючи рахунок мобільного
Місце дії:
Зона розрахунків покупців у продуктовому магазині типу «супермаркет», порожньому, бо ранній ранок.
Охоронець: - ..тьху! … а я хотів на ті вихідні додому поїхати! (замріяно) У нас там Храм…
Перша касирка: - …???
Охоронець: - Храм! Ти шо, не знаєш що таке Храм?
Перша касирка: - Нє-є-є…
Охоронець: - Ну… Храм! (намагається пояснити) Розумієш? Ну… от… баб́и до церкви йдуть… Люди – одне до одного…
Перша касирка: - …???
Охоронець (напружено шукає слова): Храма не знає! Ну – весело, музика… Горілку п’ють всі.... Люди друг до друга в гості, квасять ...ну! Ввечорі – дискотека, пиво... співають…
Перша касирка: …???
Охоронець (жестикулює): Ти що не чула ніколи? Ну, гульня… Люди – ідуть випити, поїсти, п’яні всі… дискотека… Розумієш?... (пауза, втупився в дівчину – шукає слова…) … (з полегшенням) Халява! Розумієш! Халява!
Перша касирка: А-а-а-а…
Друга касирка: (замріяно) - А у нас це називається «Престольний празднік»…
...
Глядач:(хоче втрутитись, остовпіло) -Е-е-е...
Охоронець (повертає голову): - Вам допомогти, дєвушка?
Глядач (розуміє власну недоречність, з відчаєм): ...Та... шо ж Ви мені тут ...поможете?!... (виходить).
Писано з натури. Жодного слова від себе…
І це наші співвітчизники... і це - правда... Слухаєш, не раз:
і ніяково, і соромно за людей, але і звинувчувати не можеш.. просто шкода. А тоді починаєш думати чому це відбувається з нашими людьми... Думається по-всякому, і знову схиляюся до думки не звинувачувати. Можливо колись в Україні все буде по-інакшому і самі люди вилюдніють і здобудуться вершини досконалості. Цього я бажаю нашим українцям від щирого серця.
Еkатерина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, не хотілося б виступати у якості такого собі судді. Тому ця сценка і викликала купу відчуттів, зокрема, відчуття власної вини.
