Щось нудить від світу, немає про що говорить.
І сум огортає, – і звідки той сум і береться?
Коричневе листя під кроками знов шерхотить,
Луна між деревами знову на клич не озветься.
Це осені сум, і прийняти потрібно його,
Нудьга охопила – то ранішній холод осінній,
Хоч душу морозить і сум огортає всього,
Зате між хмаринок такі розгортаються сині.
Пора звітуватись за майже завершений рік.
Та що тут успів? Лише побажання і плани.
В кармані каштан гріє руку, немов оберіг,
І сонце кидає в лице свої промені ранні.
Осіння негода, чи може негода в душі?
Закрилися сині і крапля холодна упала.
І бачить не хочу нікого, – усюди чужі.
Це осінь, напевне, мій настрій чомусь зіпсувала.
