Етюд осінній
Коли в осінню пору
Втомлена, одна
Багряним килимом
З роботи йдеш додому,
В думки свої занурена до дна,
І не зважаєш на красу природи,
З якої ти вродилася сама,
Й не бачиш, як горобина
Немов в огні палає.
Й червоні китяги важкі свої
До тебе простягає.
Й не чуєш ти, як жовтий лист
Від вітру подиху в страху тріпоче
З родинного злітаючи гнізда…
Тоді зненацька тебе наздоганя
Зухвалий вітерець з Подолу,
Навколо стану він кружля,
За плечі ніжно обійма,
Цілує щоки і уста,
Шепоче тихо: «Зачекай,
Я найкращий в місті перукар
І знаю я тебе давно, з тих пір,
Як вперше ти знімалася в кіно,
Й тоді тебе я ніжно обіймав,
Уста хмільні твої сміливо цілував,
Та мудрий режисер
За декорації тебе сховав,
Щоб я тобі не заважав.
А я ж з тобою був завжди,
Скрізь від горя і біди
Від злих вітрів оберігав».
Потому вітерець змовка,
Куйовдить зачіску твою,
Завиті пасма підійма,
Пустує з ними й жартома
Їх на чоло тобі кида,
Твого парфума вдихає аромат,
Й шепоче: «Маєш гарний смак,
Парфума аромат прекрасний,
Та саду восени все ж кращий».
Помахом руки
Йому ти мовиш: «Відійди»,
А вітерець не відстає,
Він просить пригадати,
Коли і з ким могла ти тут гуляти,
Хто до душі тобі припав,
Та в вирі днів буремних,
Він безвісти пропав,
Його ж ти ще чекаєш,
Й свою надію на добру долю
І Бога покладаєш…
Та невгамовний вітерець
Шепоче знову свою промову:
«Його на світі цім давно нема,
Але ніхто його не забува,
Він є в мені,
В блакитних пролісках, що квітнуть навесні,
В краплиночках дощу,
Що напувають спраглу землю досхочу,
В промінні Сонця,
Що всіх нас зігріва,
В пташках отих,
Що вдень і на зорі дарують нам свої пісні
В цім листі, по якім ступа твоя нога…
Згадай його та і почуй,
Як в тихім шумі листопаду
Алеями міського саду
Звучить, гуля мелодія сумна,
Бо кожен лист,
Політ свій перший і останній,
Скінчити біля ніг твоїх мене блага…
Тебе ж прошу, запам’ятай,
Його вже більше не чекай
Собі нічим не дорікай!
Минулим люди не живуть,
Але найкраще з нього все беруть,
В своєму серці бережуть,
І не вагаючись, вперед,
До щастя свого йдуть».
07.11.2014
ID:
535819
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 09.11.2014 18:45:15
© дата внесення змiн: 26.10.2019 23:03:21
автор: Віталій Баєрздорф
Вкажіть причину вашої скарги
|
