- Є такий закон, – сказав мені згодом маленький принц. – Причепурився сам уранці, причепури гарненько і свою планету.
А. де Сент-Екзюпері
І
У душі хазяйнують химерні пейзажі:
Баобаби до неба інтриги плетуть,
І вулкани образ по коліна у сажі,
А троянди колючі й примхливі ростуть…
І орбіту планети хитає від болю
(Ще додатися в космосі може дірок):
Катастрофу душі лихоманить луною –
Линуть "крапки - тире" від зірок до зірок.
Та інфаркту ще можна уникнути. Варто
Баобабів позбутися, попіл змести,
Приручити самотню шипшину-троянду
І з живлющих джерел пригубить доброти …
ІІ
Якщо твоя планета – астероїд,
Де сходить сонце сто разів на день,
Корінню баобабів не дозволиш
Зробити корчем пагінці ідей.
Курять вулканів кратери гарячі…
Увага! Не далеко до біди!
Ливне потоком лава слів незрячих –
Лишаться від планети пухирі!
Троянди ж серце варто приручити
(бо колючкИ – болЯчки самоти):
Любові меду корінцям налити,
А пелюсткам – мікстури доброти.
Якщо твоя планета – астероїд,
Де Вічність – це одна-єдина мить,
Зроби дзвінкими в піднебессі зорі,
Розсипавши по нотах срібний сміх…
Надзвичайно подобається мені закон маленького принца, а ще дужче - Ваше поетичне трактування цього закону. Особливо вражає перша частина. Спасибі за вишукану поезію!
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
