Наповнена до краю чаша,
Купа людей, і різні голоси,
Тут, ніби, всі свої, знайомі і не страшно,
Собою бути дівчині незнаної краси.
Вона всміхається напроти незнайомцю,
Це відчуття, що в серці тріпотить,
У її погляді осяювалось сонце,
Та час не завмирає ні на мить.
А він очей від неї не відводить,
Душа плекає теплі почуття,
Та, що напроти, з думок його не сходить,
Віддав за неї б серце, душу і життя.
Вони зустрілись зовсім випадково,
Життя піднесло крихітний сюрприз,
Пересіклися поглядом без слова,
Ніби амур десь в повітрі повис.
Він чемно запросив її до танцю,
Й усе для них завмерло навкруги,
Тепер, амур для них не лишить шансів,
Закохавши між собою юні погляди.
Він пізно проведе її додому,
Піджак від холоду він їй накине свій,
І, ніби, все відомо невідоме,
Зближає їх кохання буревій.
Вони домовляться про зустріч і про місце,
Замріяно не спатимуть всю ніч,
Від почуттів у грудях стане тісно,
В думках поява образів облич...
І в пам’яті той ніжний поцілунок,
Тривожна мить прощання і надій,
І дякували долі за дарунок,
Щасливу мить, що сповнила їх мрій.
мають виникнути від наполегливої праці над здійсненням мрій ? бо, якщо ви викристали це слово у значенні рукоблудства, то я не підтримую таку слабкість !
слово "мозолі" викликає цікаві асоції. певно, 
