Перед першими плодами ночі
Безсонності, безсловесності
Я давала собі обітницю - не писати про те, що не сталося.
Я давала собі обітницю більш ніколи сюди не ридати.
Та слова, мов голодні леви: гарчать і кусають крізь грати
Я любила пускати крізь пальці - біль, чуття - й вони ринули в воду,
Серафими шуршали гріхами, поки я втіляла природу
у жахливі римові рядки.
Вкотре бачачи зеркало сну, у ночі у снах відбиваючись
я згасала, мов свіча у пітьму з кожним подихом поринаючи,
завмираючи.
?
Я не знаю яке питання у бажаннях моїх визріває
Мою душу, мов спалах безумства, вже давно психіатрр шукає.
Як молитися богу, якщо в пустоті
Перверзії, прокрастинація?
Як задати питання чому перед мною ридає нація?
Яку відповідь дати чайнику?
Чай чи кава, чи безодня-втрата?
Як вибрати уночі , вистрибуючи через вікна-грати?
Перестрибуючи через балкони,
перони,
вагони,
вокзали.
Залишатися одному в безмежному до болі в зіницях чорному залі.
Як винайти питання і вирішити проблему?
Розрубати гордіїв вузол і вирішити дилему?
Залишити, розверзнутися,
кинутися і бігти.
Від балконів, перонів, вокзалів,
балетів, кіно, оперет,
і, головне, від чекальних залів.
Закреслити все написане, розірвати, спалити, знищити
Вибілити коректором, застрелити всевишнього.
Стоптати ночами світ, розверзаючи землю.
Злетіти і стати невидимим, мов трибог .
Стрибати вогнем, спалюючи все видиме і невидиме.
Й під кінець спалити слова а за ними
і левів і грати
і гармати і кулі із сталі кулемети гранати і ГРАДи
Але перше слова як виновників.
Написане стало сталим
ID:
567487
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 18.03.2015 00:55:43
© дата внесення змiн: 18.03.2015 00:55:43
автор: La_Ra
Вкажіть причину вашої скарги
|
