Під шум діброви і під вітру шум
Я здалеку до вас дзвоню піснями,
Єдиний світ моїх печальних дум –
Журба гірка – за нею, і за вами.
А в серці біль – тоді дух спогад кине,
Що десь там вища духів є країна.
Блукаю степом між порожніх піль,
Думки до милих спогадів прикуті,
В очах стоїть сльоза – а в серці біль...
Тож не дивуйтесь ноті цій почутій;
Думки мої – плоди одного болю,
Тож не дивуйтесь – мають спільну долю.
Якби мені ласкавий Бог поміг
До неї і до вас вернутись знову!
Мандрівник я з веселкових доріг.
Я б квіти ніс – мої пісні любові!
А думка плаче – вправо чи наліво,
І тут, і там – скрізь слізно і журливо.
А той єдиний світ печальних дум
Мов осінь тоскний, бляклий, чорний днями,
Тож не дивуйтесь, що під вітру шум
Я здалеку до вас дзвоню піснями;
А серце плаче – вправо чи наліво,
І тут, і там – скрізь слізно і журливо.
*Вступ до циклу думок (пісень)
Henryk Jabłoński
Wstęp do dumek
Pod szum dąbrowy, pod wiatru szum,
Zdaleka do was dzwonię pieśniami –
Jeden, jedyny świat moich dum;
Rzewna tęsknota – za nią, za wami; –
Gdy serce boli, duch zapomina,
Że gdzieś tam wyższa duchów kraina.
Błąndzę po stepach śród pustyń pól –
Do miłych wspomnień dumka przykuta –
A w oczach łzawo – a w sercu ból…
Toż się nie dziwcie, że smutna nóta;
Dumki me dziatky jednej bolieści –
Toż się nie dziwcie jednakiej treści.
Gdyby łaskawszy wrócil mię Bóg,
Do niej i do was, moi rówieśni!
Lotny wędrowiec z tęczowych dróg.
Jakieżbym nosił kwiaty – a pieśni!
Dziś dumka kwili – w lewo czy w prawo,
Tu i tam tęskno – tu i tam łzawo.
A ten jedyny świat moich dum
Jak jesień smutny, blady, za mgłami –
Toż się nie dziwcie pod wiatru szum
Zdaleka do was dzwonię pieśniami;
A serce kwili – w lewo czy w prawo –
Tu i tam tęskno – tu i tam łzawo.
