АвЕ, горЛИченько ясНА!
Твій милий лик - мені ікона!
Торкнуся зором - і весна
вертається з далеких гонів
до мене.Серце кошеням
нявчить,замучене без ласки:
-А, може,я... А,може,я -
чудовисько твоєї казки?
Химерний діду,грип чи грець
тебе бере в зимову пору?!
Мовчи! Ти вже давно пере
долав твою Говерлу-гору!
Мовчи! І зором не зрухни
її чутливого чекання!
Прийде, розбудить справжній принц
у королівському убранні...
Кінець до казочки - щасливий -
допишуть вила по воді...
І я там буду, меди - пива
стікатимуть по бороді...
