"...щоб не плакать, я сміялась".
Леся Українка "Як дитиною, бувало..."
Написала Українка:
"...щоб не плакать, я сміялась".
Так і в мене по життю,
кожний раз, як обпікалась.
Сміх то ширма, сміх то маска,
за якою сравжня Я.
Головне не загубитись,
не забуть своє ім'я.
Я не хочу йти крізь силу,
споглядати світ, крізь призму
слів чужих, чужих емоцій.
Це як вдягнуть чужу білизну.
Тиснуть стіни, давить стеля.
Час вже щось робить мені,
а не просто посміхатись
і пливти по течії.
Буду плакати і жити,
і радіти, тільки щиро.
Спалю вогнищем надії
маски всі, й порву всі ширми.
