І от у котре вже минає день,
Що він приніс і що забрав собі?
Чи дійсно було зроблено усе?
Питаємося ми на самоті
Самі у себе й тішимося тим,
Що все ж старались, щоб там не змогли,
Та десь в куточку тихо притаївшись,
Сумління шепче «можна було більше»
І неприємно якось на душі,
Й женеш подальше докори невтішні,
Шукаючи підтримки де-небудь,
У рідних та близьких, у чарочці горівки,
Тікаючи до сну, а там вже новий день,
Що принесе він? І забере скільки?
Про що сумління прошепоче нам?
