Печаль і сум не спалить жоден вогонь
У каміні.
І наші шляхи перетворилися на клубок
заплутаних ліній.
У тиші, якій немає ні кра́ю і, навіть, кінця,
Намагаюсь приховати залишки само́тності
зі свого лиця.
Сльози, на жаль, не зга́сять мій біль,
І тонни зіро́к в пурпуро́вому небі,
Не вгамують в душі моїй заметі́ль,
Ти душу мою зім'яв грубо в жме́ні.
Намагаюсь забути і мовчки заснути,
Сховати у ковдрі всі моменти і спогади.
Хочеться просто самій тут побути,
Виключно в темряві, без жодної по́думки,
Але щойно забуду, щойно всміхнусь,
Як на горизонті - знову ти...
