Я дивилась і все дивувалась,
Куди гледіли чоловіки?
А вона в компліментах купалась,
І гуляла завжди, залюбки.
Не могла одного зрозуміти,
Нащо кидатися на ТАКЕ?
Можна віддано, вірно любити,
Ти цураєшся слова «бридке».
Що ж, у кожного є інтереси,
Не мені когось злісно судить,
Хай награє закохані п’єси ,
То живи, як так хочеться жить.
Я дивилась і спостерігала,
Чим закінчиться драми фінал,
А вона в переулках гуляла,
Засипала вночі серед лав.
Коли «вірні», «порядні» мужчини
Стрімголов будували сім’ю,
Думки кралі на лаві почили,
Не хотіла створити свою.
Були всі: бідняки, бізнесмени,
Хулігани, жонаті з дітьми,
Лікарі, вчителі, полісмени…
Хочеш з нею гуляти? Візьми!
Як метелик летіла на зустріч;
Молода та гарненька? Е ні!
Старість чорна крокує назустріч,
Не співають красиві пісні.
От і тридцять літ. Що тут такого?
Можна в сорок привабливість мать,
Але чорна троянда ранково,
Так спивалась і що тут сказать.
Самі знаєте,те зловживання
На жінках відобразиться враз,
За роками прийде покарання,
Тож настане і старості час.
Я додому прибігла зі школи,
На батьківських я зборах була,
І найліпшого щастя ніколи
Побажати собі не змогла.
В мене дім є, гарнесенькі діти,
Чоловік мій – найкращий з усіх,
Моя мрія – за ними глядіти,
А у домі лиш радість та сміх.
Я колись ту троянду зустріла,
Її роки вже дійсно не ті,
Та віталась поважно й злетіла
У величній своїй самоті…
14.01.2016 р.
https://vk.com/vyshnevyi_tsvit
але повчальна 
