Сірість давно закріпилась в свідомості,
Необдуманні вчинки, спроба спростувати причини,
Замкнутий в собі, без законів невагомості,
Кожен крок не вперед, а назад, у ці замкнуті стіни,
Прокидаючись, не помічаю нічого нового,
Лише знову на вікнах залишений дотик,
І увесь простір - це залишок сміття старого,
Для мене все звичне, порожнеча - наркотик,
Подивитись у дзеркало, не знайти там нічого,
Крім сірої тіні і відображення плоті,
Відчув внутрішній біль, так проймає тривога,
Від зображення цього, що не зміниться потім,
І в цій порожнечі тільки душа, без тіла,
На стінах відмітки для кожного дня,
Але й вона вже повністю згоріла,
Дійшов до чорного, сухого
Кінця.
