Зросла темрява ночі,
Закрились тихо очі,
Навкруг заснуло все...
І сон мене несе
На крилах романтичних
В країну фантастичну,
Де неземна краса
І дивні чудеса...
І бачу я: поле чисте розкинулось,
Ростуть там квіти вогненного кольору
І білі пушинки у небо полинули
І вітер там віє, і пахне він волею.
Там дивне дерево з листям червоним
Росте там трава синя і фіолетова,
І сяє там сонце світлом неоновим,
І птахи шугають у небі кометами.
І я іду тим полем,
Там десь за видноколом
Моя іскриста мрія
Крилом яскравим віє.
Спинюсь лиш на хвилину
І трохи відпочину
Під деревом лягаю
І очі закриваю...
І вітер голубить волосся ніжненько,
Пелюстки квіток обличчя торкаються,
А поряд шепіт чую тихенький...
Вітер цілує мене... Й прокидаюся...
І я щоночі в той край повертаюся,
Де сяє за обрієм смарагдова мрія.
І кожного ранку, коли прокидаюся,
Я знов відчуваю, і знов розумію...
Що кращий світ - реальний,
Хоч він не ідеальний.
А чарівні світи
Для мене твориш ти...
