Ми йдемо з тобою осіннім садом,
Листя на землі внизу шелестить.
Тут, колись, ми, гуляли разом.
Яка ж щаслива була ця мить!
Вперше, я, тебе тут зустрів,
Коли яблуневий сад розцвів.
Сонце в небі нам ясно світило,
А навкруг було затишно, мило.
Птахи нам пісні свої співали,
Бджілки нектар з квітів брали.
Із шпаківні шпачок виглядав,
І нам веселу пісеньку співав.
Та зберегти, що мав, не зумів,
Тільки тепер, на жаль, зрозумів,
Що тільки ти потрібна мені.
Сумні без тебе настали мої дні.
Не йди, прошу, тепер від мене,
Для мене, ти, була завжди єдина.
Не йди тебе, я , мила, щиро молю,
З'єднаймо нарешті, ми долю свою...
Прошу!
-Хочеш стану, я, на коліна,
І в тебе пробачення попрошу!