Роки минали,
рядки в книжках писались,
Проте як було,
І як все починалось,
Були часи, і сонце всім світило,
Лунала пісня і радісна й сумна,
Як військо йшло і волю боронило,
І як за мрію українську йшла свята війна,
За те, щоб мову рідну не забули,
Щоб кожен власну долю будував,
Щоб вороги на неньку більш не пнули ,
Щоб кожен сам собою керував,
І падали в бою, і знову підіймались,
Бо вірили, що щастя їх знайде,
І вірили, що Богом просвіщались,
Що рай збудують для своїх дітей,
Пройшли роки та знову щастя мало,
Забуте все, і мова і любов,
Забутий Бог і світла його справа,
Народ ніяк не вистрибне з оков,
Дали їм волю – вони її продали,
І знову ворог злорадісно сміється,
Бо краплю щастя останню відібрали,
І вся ідейність ось - ось і розіб’ється.
