Терновий кущ розпеченого літа
Давно згубив яскраві кольори.
І ставленики осені несито
Вже традиційні лови почали.
Повітря упереміш зі снодійним
На спектри розклада твої думки.
І все складніше гідно і спокійно
З одного стану в інший перейти.
Все важче рівновагу алкоголем
Тримать напередодні холодів.
І з острахом, неначе щось накоїв,
Вдивлятись в листя спаленого дим.
Як не початок, то кінечність світу
Уже не ваблять. І якби не це
Я першого у році ждав би снігу,
Який укриє руки і лице.